Білий ведмідь

Ведмі́дь бі́лий (Ursus maritimus) є найбільшим представником родини Ведмедевих, і, одночасно, найбільшим сучасним сухопутним хижаком; в харчових ланцюгах Арктики він уособлює найвищий рівень. Цей звір добре адаптований до умов свого існування: його щільне хутро та товстий шар жиру добре ізолюють організм тварини від холоду, білий колір чудово маскує при полюванні. Завдяки таким адаптаціям білий ведмідь здатний полювати на суходолі, на морській кризі, а також у воді
Білий ведмідь має циркумполярний ареал в Північному Льодовитому океані та на його узбережжях. Його розповсюдження на північ обмежене лінією постійної пакової криги, де майже не буває ополонок; найпівденнішим місцем, де зустрічали білого ведмедя, є затока Джеймс Бей в Канаді. Попри те, що кількість ведмедів на північ від 88° північної широти є дуже низькою, існують дані про те, що вони трапляються в усій Арктиці. Загальна кількість білих ведмедів в природі на 2006 рік оцінювалась приблизно в 20 тисяч особин.
Загальний ареал білого ведмедя поділяється на такі популяційні центри:

• Острів Врангеля та західна Аляска
• Північна Аляска
• Канадський Арктичний архіпелаг
• Ґренландія
• Земля Франца-Йосифа — Шпіцберген
• Узбережжя півострова Таймир та прилеглі території