Факти про павуків: Укуси певних видів павуків, визивають у людини сильну ерекцію. У павуків немає скелета всередині тіла. Вони мають тверду зовнішню оболонку, так званий « екзоскелет ». У міру зростання павукові необхідно скидати стару тісну оболонку. Відчувши запах крові павуки втрачають контроль над собою. Павутина має величезний потенціал міцності. Павутина завтовшки в олівець зможе зупинити Боїнг на повному ходу. В даний момент розробляються надлегкі і міцні бронежилети з використанням павутини. За один раз паучиха може народити 200000 паучат . Панцир павука настільки міцний , що міг би витримати ядерний вибух. Павук – скакун здатний стрибнути на відстань, довшу за його власне тіло в 50-75разів. Самців павуків набагато менше ніж самок і вони менші за розміром. Найчастіше після спарювання самка павука з’їдає самця. Життя самців павуків в рази або навіть в десятки разів коротше ніж у самок. Самці павуків протягом життя можуть міняти свою орієнтацію, якщо не можуть знайти собі партнера. В основному павуки мають 8 очей різних розмірів , але у деяких видів буває і 12 , і 4 або просто по 2 ока. Не дивлячись на таку велику кількість органів зору павукоподібні дуже погано бачать. Настільки погано , що ця відстань в середньому дорівнює 30 см.   Тарантул здатний прожити без їди 2,5роки. Зуби павуків називаються хелицерами . Це два вигнутих відростка розташованих біля основи рота. За допомогою хелицер павук проколює захисну оболонку жертви і вприскує отруту. Також разом з отрутою павук вводить в жертву травний сік. Через кілька годин він висмоктує розчинені нутрощі жертви.

Чому собака є другом людини ?

Як живуть вовки ?

Вовк, пес дикий (Canis lupus L.) — хижий ссавець з роду пес (Canis) родини псових (Canidae), що добуває їжу самостійно активним пошуком та переслідуванням жертв. Повсюди основу харчування вовків складають копитні тварини: в тундрі — дикі та свійські північні олені; в лісовій зоні — лосі, сарни, дикі свині, свійські вівці, корови, коні; в степу та пустелі — антилопи різних видів та вівці; в горах — дикі та свійські кози. Також відомий як сірий вовк, сірко, дикий собака або дикий пес.

3имові птахи України

Як правильно підгодовувати птахів узимку

Кіт свійський

Кіт сві́йський, або кі́шка сві́йська (лат. Felis silvestris catus), як і його родич кіт дикий (лісовий) — невеликий ссавець ряду хижих (Carnivora) . Сучасна назва походить від латинської назви cet , що використовується для позначення дикого кота, на відміну від свійського, який латиною називається felis.

Кіт знаходиться у тісному співіснуванні з людиною понад 9500 років[1] та є найпоширенішою хатньою твариною[2]. Поширений у всіх районах земної кулі. Україна входить в 10 країн з найбільшою чисельністю населення котів (станом на 2006 рік), ставши домом для 7 350 000 домашніх котів[3]. Загалом у світі нараховується близько 600 млн. (2015 рік) домашніх котів[4].

Коти бувають:

• Кольрові ;
• Ті що лізуть на ялинку ;
• Жовті ;
• Білі ;
• Чорні ;
• Драпуча ;
• Розумні .

Шерсть у котиків буває :

1. М'яка ;
2. коротка ;
3. довга ;
4. блохаста ;
5. чиста ;
6. брудна .

Білий ведмідь

Ведмі́дь бі́лий (Ursus maritimus) є найбільшим представником родини Ведмедевих, і, одночасно, найбільшим сучасним сухопутним хижаком; в харчових ланцюгах Арктики він уособлює найвищий рівень. Цей звір добре адаптований до умов свого існування: його щільне хутро та товстий шар жиру добре ізолюють організм тварини від холоду, білий колір чудово маскує при полюванні. Завдяки таким адаптаціям білий ведмідь здатний полювати на суходолі, на морській кризі, а також у воді
Білий ведмідь має циркумполярний ареал в Північному Льодовитому океані та на його узбережжях. Його розповсюдження на північ обмежене лінією постійної пакової криги, де майже не буває ополонок; найпівденнішим місцем, де зустрічали білого ведмедя, є затока Джеймс Бей в Канаді. Попри те, що кількість ведмедів на північ від 88° північної широти є дуже низькою, існують дані про те, що вони трапляються в усій Арктиці. Загальна кількість білих ведмедів в природі на 2006 рік оцінювалась приблизно в 20 тисяч особин.
Загальний ареал білого ведмедя поділяється на такі популяційні центри:

• Острів Врангеля та західна Аляска
• Північна Аляска
• Канадський Арктичний архіпелаг
• Ґренландія
• Земля Франца-Йосифа — Шпіцберген
• Узбережжя півострова Таймир та прилеглі території